Україна як суб’єкт трансформацій у Євразії

Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик «Українське слово»,

Архів, Число 10 (2958) Київ-Париж, 11 березня 1999 року, ГЕОПОЛІТИКА,
Газета заснована в Парижі у 1933 році. Засновник в Україні: Фундація ім. О.Ольжича. Реєстрація Державного комітету України у справах видавництв і поліграфії та книгорозповсюдження. Серія КВ, № 126

© Володимир ІЩУК

Сьогодні Україна переживає управ­лінську, економічну, політичну та сві­тоглядну кризу. Внаслідок цивілізацінного конфлікту кризові процеси затягнулися. Тому на сьогодні впро­вадження в життя якоїсь послідовної зовнішньополітичної стратегії не мо­же стати реальністю. Але в той же час необхідно працювати над ство­ренням власної геополітичної кон­цепції.

Україна не мас цілісної зовнішньополі­тичної стратегії у суміжних з нею регіо­нах. Але конкурентна боротьба за шляхи транспортування енергоносіїв вимагає оперативного реагування і створення моделей ситуаційного впливу на події. У цьому контексті пріоритетним має стати проведення жорсткої зовнішньополітичної лінії, спрямованої на захист націо­нальних інтересів України. Необхідно прагнути до створення потужного блоку країн між трьома морями — Балтійським, Чорним і Каспійським.

Із зруйнуванням біполярної рівноваги у світі відбулися відчутні геополітичні трансформації.
Операція НАТО у Югославії засвідчила наявність кризи правових і договірних засад у системі післявоєнних міжнарод­них відносин. Суперечності між такими поняттями, як захист прав людини і, в той же час, принцип невтручання у внут­рішні справи держав, право націй на са­мовизначення й, одночасно, недоторка­ність державних кордонів створюють благодатний ґрунт для використання по­літики подвійних стандартів.

Все чіткіше окреслюється схильність євроатлантичних та євразійських струк­тур до впливу на політичні процеси з по­зиції сили.

Україна займає надзвичайно важливе геостратегічне місце в центрі Європи, контролює найбільшу частину узбереж­жя Чорного моря і гирло Дунаю Через територію країни проходять вкрай важ­ливі євразійські комунікації.

Як Захід, так і Росія бачать Україну у сфері своїх впливів. Вони розглядають нас як буферну, прифронтову зону і плацдарм для власної економічної, полі­тичної та світоглядної експансії. Тому позитивним для нашої країни було б визначення з пріоритетами зовнішньої політики і захистом національних інтере­сів у регіонах, які мають особливе зна­чення для державної безпеки.

Україні нині вигідна така політика, завдяки якій лінії суперництва між Росією та Заходом розмиються. Доцільним було б намагатися інтегрувати третю силу, яка перетворила б пояс країн і регіонів так званого санітарного кордону на спіль­ноту, яка урівноважить і збалансує напруження в Європі. Такий розвиток між­народних стосунків був би позитивним для європейської і світової безпеки вза­галі.

Однією з найважливіших проблем Ук­раїни є питання енергетичної безпеки. Наша держава майже повністю енерге­тично залежна від Росії. Тому пошук джерел забезпечення енергоносіями є важливою проблемою української еко­номіки.

Північний Кавказ. Закавказзя і Серед­ня Азія володіють величезними запаса­ми нафти. Лише в районі Каспійського моря вони становлять близько 10 млрд. т. Економічно Україна зацікавлена в отри­манні прибутків за транспортування каспійської нафти. Існує лише чотири варі­анти доставки нафти в краіни Європи, один із яких через Грузію, Болгарію, Грецію у Середземне море Цей же шлях згодом може використовуватися задля транспортування нафти і Україною через Польщу в Західну Європу. Він є досить перспективним з огляду на еска­лацію конфлікту на північному Кавказі. Треба перехопити ініціативу інших суб'єктів (Молдавія, Румунія), які змага­ються за власні шляхи транспортування. Тому Україні поряд з іншими міжнарод­ними суб'єктами треба проводити ак­тивнішу політику в цьому регіоні.

Одним із пріоритетних мав би стати розвиток зв'язків з представниками ук­раїнської діаспори на Кубані, налагод­ження інформаційних потоків в регіон, де проживає найчисельніша етнічна ук­раїнська громада Необхідно сприяти відновленню української ідентичності і процесам культурного відродження та політичної організації українців у Крас­нодарському і Ставропольському краях. Успішна реалізація такої політики дасть можливість посилити позиції України на територіях північного транспортування каспійської нафти.

Вкрай важливим для зовнішньої полі­тики України є розвиток дружніх і парт­нерських стосунків з країнами Парла­ментської асамблеї Чорноморського економічного співробітництва (ПАЧЕС), в яку входить 11 держав Причорномор­ського басейну.

Активна зовнішня політика України в рамках ПАЧЕС сприятиме виходу нашої краіни у Середземне море, допоможе вирішити проблеми альтернативного постачання енергоносіїв, адже у перс­пективі більшість трубопроводів з Кас­пію, Середньої Азії і Близького Сходу пролягатиме через Туреччину.

В районі Причорномор'я існує безліч протиріч і проблем між суб'єктами еко­номіки й політики, але тільки активна і чітка лінія, спрямована на захист націо­нальних інтересів, дасть змогу Україні зайняти належне місце в цьому регіоні.

Також Балто-Чорноморський регіон є дуже важливим для національної безпе­ки України. Краіни Балтії, Польща, як і Україна, зацікавлені у послабленні агре­сивної імперської політики Москви. Стратегічно важливою державою в регі­оні є Білорусь. Тому для європейської безпеки і стабільності необхідним є збе­реження (або відновлення) незалежнос­ті та утвердження демократії в Білорусі Добре, якби держави регіону і надалі проводили скоординовану політику, направлену на сприяння демократичним і державницьким перетворенням у цій країні.

Потужний блок дружніх країн Балто-Чорноморського регіону охолоджувати­ме експансіоністські амбіції Росії на за­хідному, напрямкові, що вкрай необхідно для державної безпеки України.

Балкани є стратегічно важливим регіо­ном для європейської безпеки. Інтереси трьох глобальних цивілізацій західної, слов'янсько-православноі та мусульман­ської — сплелися на Балканах у вузол складних і важковирішуваних протиріч. Югославська війна не тільки не виріши­ла, а навпаки, загострила їхні прояви.

Бастіоном православної цивілізації і в той же час заручником російських інте­ресів на Балканах стала вражена на ве­ликодержавну хворобу і доведена до на­ціональної катастрофи Сербія.

Але слов'янські країни колишньої Югославії поряд з Болгарією є, також і для України, надто близькими за етніч­ними, мовними і культурними ознаками. Тому у стосунках з цими країнами Укра­їна повинна проявляти дипломатичну ак­тивність Добре, якби українська політи­ка в регіоні спрямовувалася на нейтралі­зацію російської панслов'янської ініціа­тиви.

Україна також є, здебільшого, сло­в'янською і, переважно, православною країною, вона також може активно пе­рейматися інтересами слов'янських і православних народів.

Відмінністю української політики від російського курсу на Балканах може стати менша конфронтаційність із захід­ними країнами.

Класики геополітики — Макіндер, Жан Тіріар і Карл Шмідт — вважали, що суть глобальної геополітики зводиться до ді­алектичного протистояння видів людсь­кої цивілізації — «морської» та «назем­ної». Впродовж двох тисяч років на Зем­лі спостерігається боротьба протилеж­них сил.

Україна, за визначенням фахівців, по­ряд із Німеччиною та просторами ниніш­ньої Російської Федерації, належить до наземної цивілізації. З огляду на це, Україна повинна проводити таку політи­ку, завдяки якій в перспективі вона змо­же стати одним із наймогутніших суб'єк­тів територій суходолу.

Один із найбільш реакційних російсь­ких геополітиків О.Дугін, використовуючи тезу про те, що Україна поряд із терито­ріями нинішньої РФ входить до наземної цивілізації, наголошує на необхідності нашого розчинення у великоросійському морі. Але хто сказав, що в перспективі саме Росія має домінувати на цих тере­нах?

Наші держави входять до однієі культурно-цивілізаційноі ніші. Тому росіяни так болюно реагують на появу незалеж­ної України, бо вона складає конкурен­цію самій Росії у межах слов'янсько-візантійськоі цивілізації.

Росія, фактично, поставила собі за мету знищити українську державність. Тому задля безпеки України необхідно виробити адекватні концепції власної зовнішньої політики.

Україна повинна проводити таку полі­тику, завдяки якій вона зможе перетво­ритися на центрального суб'єкта транс­формацій на географічному сході Євро­пи. Необхідно ініціювати створення бло­ку країн, зацікавлених у прискоренні геополітичних трансформацій на постра­дянських теренах. До цього блоку необ­хідно залучити краіни Балто-Чорноморського регіону, Причорномор'я, Кавказь­кого і Каспійського регіонів, Балкан та Середньої Азії. Потрібно створити по­тужний антиімперський блок країн з яд­ром у трикутнику між трьома морями — Балтійським, Чорним і Каспійським.

Стратегічною метою української гео­політики має стати змагання за лідерст­во на безкраїх теренах Євразійського континенту. Для кожної держави ця ве­лика мета була недосяжною, але праг­нення до неї давало імпульс піднесенню великих націй та держав.