Глобалізація

«Українське слово», Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик,
Архів, Число 48 (3152), 28 листопада – 4 грудня 2002 року. ПОЛІТИЧНА КУХНЯ
Газета заснована в Парижі у 1933 році. Засновник в Україні: Фундація ім. О.Ольжича
Реєстрація Державного комітету України у справах видавництв і поліграфії та
книгорозповсюдження Серія КВ, № 126.

Глобалізація та український вибір

© Володимир ІЩУК,
голова Центральносхідноєвропейської молодіжної ініціативи

Стрімкі зміни в системі міжнародних відносин значною мірою випереджають наукову гуманітарну думку. Деякі явища всесвітніх процесів розвиваються значно швидше, аніж осмислюються. Внаслідок цього гуманітарна наука не встигає з адекватною реакцією на виклики сьогодення, а національні уряди відповідно не встигають вибудувати ефективні стратегії захисту національних інтересів на міжнародній арені. Це стає однією із причин поширення і поглиблення глобальної нерівності.

Розділений світ

Світ дедалі швидше розшаровується на злиденну більшість і заможну меншість. Соціальна нерівність стає все більше разючою. Майно 200 найбагатших людей світу перебільшує спільний прибуток 2 млрд 400 млн. (40%) мешканців планети.

Коли у країнах так званого «золотого мільярда» середні доходи населення зро­стають, то у найбіднших краінах вони постійно знижуються.

У пропорційному відношенні до багатих належить лише четверта (25%) частина людства на противагу трьом чвертям (75%) бідних, водночас багаті споживають 30% світової енергії і контролюють 86% світової промисловості. Ілюстративним фактом поглиблення нерівності є те, що у шістдесятих роках прибутки заможних країн співвідносилися з бідними як 30:1, а нині це співвідношення подвоїлось (60:1). Прірва зростає.

Міжнародна-експлуатація

На відміну від першої половини минулого століття сьогодні задля захоплення ресурсів та експлуатації людей іншої національності, здебільшого, не треба воювати. Необхідно лише посприяти прове­денню у необхідному регіоні реформ, спрямованих на створення економік відкритого типу.

Коли необхідні перетворення відбулися, потужні транснаціональні економічні су­б'єкти здійснюють свою експансію і захоп­люють той чи інший сегмент національного ринку. Причому працюють вони у рамках правового поля краін об'єктів, а нерідко й лобіюють сприятливі для себе умови, кон­тактуючи з урядами та законотворчими ор­ганами влади. У результаті відбувається ек­сплуатація бідних країн багатими.

Те, чого колись намагалися досягти, використовуючи брутальні насильницькі методи, сьогодні робиться шляхом витончених та інтелігентних маніпуляцій. А гарячі міжнародні конфлікти локалізуються переважно в регіонах, де залягають або транспортуються енергоносіі.

Внаслідок цього ми виробляємо й ми витрачаємо власні трудові ресурси (а нерідко й власну сировину) на виробництво і власні кошти на споживання, ми ж потерпаємо від екологічно шкідливих технологій, а прибутки від усього цього процесу отримують спритні закордонні ділки.

Які ж процеси до цього призводять?

Глобалізація

До середини XX ст. світова економіка поділялася приблизно на 120 державних ринків. Із 70-х років розпочалась експансія окремих економічних суб'єктів, названа пізніше глобалізацією. Її носіями стали транснаціональні корпорації (ТНК). Почалося взаємопроникнення потужних єкономік країн Північноамериканського континенту, Європи та азіатсько-тихоокеанського регіону.

На початку дев'яностих поряд із процесами вестернізації транснаціональні корпорації проникають у Східну Європу, країни колишнього СРСР. Китай та держа­ви Індокитайського регіону.

Сьогодні у світі нараховується близько 40 тис. ТНК, обсяги продажів яких у країнах їх розташування перевищують світовий експорт. Вони розділили світ між собою і використовують уряди держав, вимагаючи для себе сприятливих умов на внутрідержавних ринках.

Метою суб'єктів глобалізації є захоплення ринків збуту, розміщення брудних і шкідливих технологій за ме­жами власних країн, використання дешевоі робочої сили, викачування дешевої сировини та енергоносіїв в економічно та технічно відсталих країнах.

Задля опанування необхідним геополітичним простором суб'єкти гло­балізації використовують для маніпуляцій міжнародні фінансові інституції, інфор­маційно-комунікативні технології, тиск на уряди за допомогою окремих, суб’єктів громадянського суспільства, а в деяких випадках – і військову силу.

Поширення глобальних інформаційних комунікацій (Інтернету, електронних мас-медіа, сучасних засобів зв'язку) сприяє процесам світоглядно-кульгурноі екс­пансії заможних країн. Перехід індустріальної цивілізації в інформаційну прискорює процеси глобалізації. Це за­грожує державам, які не є її суб'єктами, новою формою колоніальної залежності при фактичному збереженні класичних ат­рибутів суверенітету.

Фактично почалася доба мобільного економічно-світоглядного імперіалізму. Його суб’єктами стали фінансово-потужні країни, де сконцентрувалась більшість центральних офісів провідних світових ТНК. Вони контролюють і мають змогу на­копичувати, фільтрувати і поширювати інформацію і спроможні організувати масовану рекламну кампанію власних то­варів, способу життя та ліберальної і космополітичної ідеології у краінах, які є об'єктами глобалізації.

Внаслідок глобалізації культури по­ширюється криза національноі і культур­ної ідентичності, адже в результаті зрос­тання популярності англо-американськоі культури мільйони молодих людей наслідують поведінку і звички голівудських персонажів.

Глобалізація фінансових ринків несе серйозну загрозу безпеці країн і цілих регіонів, оскільки інвестори з погіршен­ням перспектив вилучають свої капітали з економік окремих країн, що інколи при­зводить до жахливих економічних і соціальних потрясінь.

Антиґлобалізм

Внаслідок цього поширюється невдо­волення Глобалізацією у краінах «третього світу» і серед значної частини інтелекту­алів Заходу і посткомуністичного світу. Радикалізується рух антиґлобалістів.

Водночас цей рух на даному етапі ли­ше фокусує увагу на негативних явищах глобалізації, висловлює протест урядам заможних країн, які вершать долю світу, ігноруючи незаможних, але не пропонує альтернативи, оскільки не має рецептів протидії глобалізації. Адже процеси, які призвели до неї, є об'єктивними.

Інколи глобалізацію порівнюють із вітром чи будь-яким іншим природним явищем, незалежним від волі людини. То­му, виявляти спротив процесам гло­балізації безглуздо. Це боротьба з вітряками. Необхідно думати над тим, як мінімізувати її негативні впливи, макси­мально скористатися її позитивними (зок­рема, технологічними) чинниками та ви­користати ці процеси на власну користь.

Глобалізація й Україна

На сьогодні Україна здебільшого зали­шається осторонь світових економічних інтеграційних процесів і невеликою мірою впливає на міжнародний розподіл праці. Залучення прямих іноземних інвестицій в українську економіку залишається незначним. Водночас велика кількість природних ресурсів, чималий науково-технічних по­тенціал, потужний аграрний сектор, розви­нена транспортна інфраструктура і надзви­чайно важливе геостратегічне місцеполо­ження країни перетворює її на дуже при­вабливий об'єкт глобалізації.

Проблеми зі структурними перетворен­нями в економіці і дефіцит внутрішньоінвестиційних ресурсів не стимулюють вирішен­ня кризових проблем без шкоди для національних інтересів держави.

Навколо України в рамках процесів ґлобалізації відбуваються явища, названі регіоналізацією. На заході поглиблюються і розширюються інтеграцій процеси в рамках ЄС. Росія намагається створити альтер­нативний регіональний блок (ЄврАзЕС).

Ці процеси впливатимуть на майбутнє України, адже їй необхідно чіткіше визна­читись і утвердитись в умовах жорсткої конкуренції сучасного світу.

Україна обрала пріоритетом власної зовнішньої полгтики інтеграцію до євро­пейських та євроатлантичних структур, зо­крема в НАТО і ЄС. Тільки в разі успішного процесу інтеграції в ці структури, у якості потужного суб'єкта міжнародних відносин. Україна зможе реально об'єднати навколо себе країни групи ГУУАМ, а можливо, і ширшого регіонального об'єднання.

Але задля реалізації цього вона буде змушена у надзвичайно стислі терміни здійснити перехід до економіки відкрито­го типу. Тому нерозуміння національних інтересів, або нехтування ними можуть, за цих умов, навпаки, ослабити українську економіку і спричинитися до ще більших соціальних потрясінь..

Без створення стратегії власного ут­вердження в умовах глобалізації Україна може перетворитися на колоніально відсталу периферію у рамках будь-якого з вище перерахованих об'єднань. Адже ніхто, крім нас самих, не перейматиметь­ся нашими інтересами.

Об'єкт чи суб'єкт?

З огляду на це необхідно сформулюва­ти низку власних внутрішніх і зовнішніх політико-економічних пріоритетів, дотри­мання яких дасть змогу Україні успішно адаптуватися в умовах глобалізованого і реґіоналізоваиого світу.

Було б бажано, щоб уряд зумів при максимальному залученні прямих інозем­них інвестицій мінімізувати ризики, пов'язані з імовірністю їхнього вилучення, створив механізми унеможливлення лобіювання іноземними ТНК проектів чи умов, які б завдавали шкоди національ­ним інтересам.

Важливим є також те, щоб національні ресурси чи стратегічні об'єкти не стали здобутком чи співвласністю іноземних компаній, адже вже сьогодні Україна опинилася перед загрозою втрати контролю над власною газотранспортною системою.

Діяльність іноземних ТНК на території України не повинна суперечити інтересам держави та народу.

В ідеалі було б бажано, щоб Україна поступово перетворилась на суб'єкт гло­балізації і стала країною базування знач­ної кількості центральних офісів власних транснаціональних корпорацій

Уряд повинен створити сприятливі умо­ви для появи та збільшення чисельності ТНК з домінуванням українського капіталу.

Хіба Україна не має технологічних, на­укових та виробничих потужностей, щоб виробляти товари і послуги, подібні до продукції таких ТНК, як «Кока-кола», «Проктер енд Гембл», «МакДональдс»?

Невже треба володіти якимись особ­ливими технологіями, щоб створити по всьому світі мережу закладів українського фаст-фуду?

Українські суб'єкти підприємництва по­винні навчитися мислити глобально і опану­вати новітні технології популяризації і про­штовхування власних товарів та послуг на світових ринках. Інакше завтра конкуренти з іноземних ТНК затиснуть їх і в Україні.

Водночас уряд повинен перейматися процесами лобіювання проектів ук­раїнського бізнесу за кордоном.

У разі, якщо прагматичний національ­ний інтерес поєднається з технологічним, управлінським, інформаційно-комуніка­тивним та вольовим фактором. Україна зможе в недалекій перспективі стати суб'єктом глобалізації і впливовою світовою державою.