Цивілізації

Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик «Українське слово»,
Число 26 (3181), 26 червня – 2 липня 2003 року. МІЖНАРОДНА ПАНОРАМА
Газета заснована в Парижі у 1933 році. Засновник в Україні: Фундація ім. О.Ольжича. Реєстрація Державного комітету України у справах видавництв і поліграфії та книгорозповсюдження Серія КВ, № 126

Протистояння цивілізацій

© Володимир ІЩУК

З початком нового століття ісламський чинник стає дедалі відчутнішим у глобальній політиці. Адже найбільш значні геополітичні зрушення і зміни самого характеру міжнародних відносин прямо чи опосередковано пов'язані з мусульманським світом.

Напруження, а подекуди й збройне протистояння, між пред­ставниками християнського та ісламського світів вказують на по­дальше поглиблення протиріч і зіткнення їхніх інтересів.

Раціональні причини


У світі дедалі інтенсивніше відбувається перерозподіл ре­сурсів і сфер впливу. Більшість світових покладів нафти і значна ча­стина газових родовищ розташова­на саме у межах ісламського селу — у Перській затоці і Каспійському макрорегіоні. Тому більшість гаря­чих світових конфліктів відбу­вається на Близькому Сході, Кав­казі і в Центральній Азії.

Значна частина ісламських країн в економічному плані перебу­ває не лише на периферії, а поде­куди й взагалі за межами глобаль­них світових процесів Науково-технічний прогрес, з огляду на світоглядну специфіку цієї цивілізації, відбувався здебільшого за межами ісламського світу. Але інформаційна революція і стрімкий розвиток засобів комунікації (зок­рема телекомунікаційних мереж) вплинули на усвідомлення власних інтересів надзвичайно пасіонарної частини мусульман.

Нерівномірність соціально-економічних перетворень у світі найбільш разюче проявляється саме у рамках ісламської цивілізації. Тому багато ісламістів обурюються від ро­зуміння несправедливості сучасної системи міжнародних відносин.

Існує національний та інтер­національний різновиди ісламсько­го радикалізму. Представники пер­шого вважають, що вирішити власні проблеми можна шляхом здобуття власної державності, другі ж виступають за поширення всесвітньої ісламської революції.

Національно-визвольні рухи є досить вагомими. Визвольні війни різної інтенсивності точаться по усь­ому периметру ісламського світу. На Балканах — боснійці і албанці, в Росії - чеченці, в Ізраїлі - палестинці, в Індії — кашмірці, у Китаї —уйгури. У межах самої ісламської цивілізації за власну державність змагається ба­гатомільйонний курдський народ.

Потужні теракти довели серйоз­ну небезпечність ісламських інтер­націоналістів. Серед них одіозні — Аль-каіда, Талібан, рух ваххабітів то­що, їхня основна мета — створення Всесвітнього ісламського халіфату із центром у Мецці і підпорядкова­ними їй Джамаатами у всьому світі.

У цілому прояви конфлікту цивілізацій можна спостерігати на декількох рівнях: національному, релігійному, економічному, куль­турному, ідеологічному, мілітарно­му і навіть кримінальному, але гли­бинні його причини криються у ірраціональній площині.

Ірраціональні причини

Християни і мусульмани мають суттєві розбіжності у світорозумінні та ціннісній пріоритетності, які по­декуди призводять до несприйняття логіки дій один одного. Щоб зрозуміти це, розглянемо стрижневу відмінність макрохристиянського, й ісламського світоглядів.

Колись християнські цінності лаконічно виражалися у заповітах любові до Бога і ближнього. Жод­на світова морально-етична сис­тема не запропонувала кращого сповненого любові і миру еталона чеснот. Але свого часу західний образ мислення зазнав, на пер­ший погляд, не дуже помітної, проте дуже суттєвої корекції.

В епоху Ренесансу на Заході відбулося суттєве перетасування основних християнських пріори­тетів. Почалося возвеличення лю­дини взагалі, натомість відбува­лося поступове відсунення БОГА на другий план. З того часу інтен­сивно формується світогляд і ідеологія гуманізму. Відтоді ЛЮДИНА визнається центром світобудови і основною цінністю Заходу.

Зміна духовних пріоритетів яскраво проілюстрована у словах італійського гуманіста Марсиліо Фічіно: «Людина не бажає ні ви­щого, ні рівного собі і не допускає, щоб над нею існувало що-небудь, не підвладне їй... Вона всюди прагне владарювати, всюди хоче бути возвеличена і намагається як Бог, бути всюди». Згодом зять Карла Маркса П.Лафарг заявив, що «необхідно встановити пере­вагу людини над Богом».

Індустріальна епоха і науково-технічний прогрес сприяли збіль­шенню попиту на дослідження природничої і технологічної науки, інтелектуально, емпірично, мето­дологічно і понятійно обмежені представники якої увірували в те, що начебто Бога взагалі немає.

Тому логічно для західного світу Людина стала головною цінністю, а захист прав і свобод людини став основним ідеологічним пріоритетом політики Заходу.

Аллах акбар (Бог великий!); Ла іллах ілла Аллах (Немає бога окрім Бога!); Мохаммед расул Аллах (Мохаммед посланець Бога!) — це шахада, символ віри кожного мусульманина.

У світі нараховується майже мільярд віруючих, яхі сповідують іслам. Слово «іслам» означає «по­кора», «відданість», «присвячення». Слово «мусульманин» означає «той хто сповідує іслам», або «вірний ісламу». Справжні мусульмани ро­зуміють це як глибокі і сердечні сто­сунки із самим Всемогутнім.

Мусульмани вважають свою віру логічним продовженням од­кровень сформульованих давніми пророками – Ібрагімом (Авраамом), Якубом (Яківом), Мусою (Мойсеем), Ісою (Ісусом). Писання (Біблія) вважається в ісламському світі неперевершеним одкровен­ням Бога. Водночас четверта сура Корану зауважує: «Люди Писання (юдеї та християни) помилились: євреі у зламанні Угоди і зведенні наклепу на Марію та Ісуса, а хрис­тияни у піднесенні Ісуса до рівня Бога». Ісуса вони визнають вели­ким пророком, але не ототожню­ють його з Всевишнім.

Отже, головною, абсолютною і беззаперечною цінністю ісламсь­кого світу є БОГ, а основною чес­нотою мусульманина вважається сердечна і щира відданість Все­могутньому.

З огляду на світоглядні відмінності західної та ісламської цивілізації можна зробити висно­вок, що на рівні основних ціннос­тей, які присутні у свідомості представників цих світів, відбу­вається змагання за першість «ЛЮДИНИ» і «БОГА».

Взаємні упередження і подвійна мораль

У системі взаємних уперед­жень є ціла низка нагромаджень і нашарувань, аналіз яких потребує окремого дослідження. Але не вдаючись у деталі, можна відзна­чити, що представники західного світу нерідко мають уявлення ніби вони культурно і цивілізаційно вищі за мусульман, адже вони йдуть в авангарді науково-технічного прогресу. Водночас ісламісти (зокре­ма араби і перси) не почуваються культурно нижчими, оскільки свого часу саме вони створили алгебру, геометрію, астрономію, чудову по­езію, багату і розвинену філософію та культуру. До того ж, до XIV ст. Захід був значно відсталішим відносно ісламського сагу.

В колі християнських країн шириться міф про жорстокість і безжальність мусульман. Аргу­ментом на підтримку цього є те, що у деяких країнах живуть за за­конами Шаріату і зокрема прак­тикується побиття камінням. Ісламісти навпаки вважають хри­стиян найбільш агресивними і жорстокими. Аргументи — хрес­тові походи в минулому, сталінський та гітлерівський режими нещодавно, геноцид че­ченського народу сьогодні.

Християни вважають мусульман варварами за технологічну і наукову відсталість. Мусульмани переконані у обмеженості християн, які на їхню думку перебувають у полоні хибних матеріалістично-індустріальних уяв­лень, міфів і забобонів.

Результатом взаємних уперед­жень стає відверта ненависть, яка згодом переростає у ескалацію га­рячого конфлікту. Внаслідок чого ширяться нестабільність, сутички, теракти і війни. У кожної сторони конфлікту свої методи. Християни проводять масовані військові опе­рації з використанням високотехнологічноі зброї, а мусульмани чи­нять запеклий опір методами мобільної партизанської війни, ви­користовуючи диверсійні і терори­стичні акції.

Протистояння чи компроміс?

Історія людства — це історія конфліктів. Загальнолюдська мораль за­суджує будь-які прояви насильст­ва. А міжнародне право визнає легітимним лише насильство здійснене державою (війни, стра­ти, поліцейські операції, обме­ження свободи громадян тощо). Застосування сили з боку недер­жавних політичних угруповань (диверсії, терористичні акції, по­встання і революції) за невеликим винятком (наприклад успіх по­встання або революції) жорстко засуджуються міжнародними і внутрішніми законами.

Останнім часом найбільш по­ширеною формою боротьби нелегітимних угруповань є теро­ризм. Попри цілком природне і логічне засудження цього ганеб­ного явища, не можна не поміча­ти, що однією із причин його ви­никнення нерідко стають антилюдські дії деяких держав або наддержавних угруповань (анек­сії, агресії, геноцид, експлуа­тація, дискримінація).

Силове вирішення конфліктних ситуацій сьогодні, як правило, не вирішує усіх проблем. До того ж, як військові операції, так і терорис­тичні атаки несуть страждання і смерть здебільшого невинним. У війнах останнього часу 90% жертв складають невинні мирні жителі.

Як не дивно у конфлікті майбут­нього найбільш вразливими будуть саме великі держави, адже теро­ристів ідентифікувати, локалізува­ти і нейтралізувати дуже важко. Це не уніфікований супротивник мину­лих війн. Мілітарна могутність і роз­дуття спецслужб і посилені заходи безпеки не в змозі повною мірою запобігти новим терактам.

Теракти у Нью-Йорку, Вашинг­тоні, Москві, Ер-Ріяді, попри всю відмінність у мотиваціях суб'єктів нападу, доводять, що конфлікт цивілізацій виходить на якісно но­вий і надзвичайно загрозливий рівень. Тому, з огляду на загрозу ядерного тероризму, світ має ста­ти більш толерантним. Для впливо­вих і потужних держав — це привід замислитися над власними інстру­ментами політики та нормами світосприйняття.