понеділок, 30 серпня 2010 р.

Вступне слово

Уряди міняються, інтереси країни лишаються

На цьому блозі, розміщені мої публікації, присвячені проблемам міжнародних відносин та геополітики, які були актуальними наприкінці ХХ на початку ХХІ столітть (1998 - 2005 роки). Ці статті, були опубліковані в рамках моєї власної кампанії популяризації ідеї розширеного Балто-Чорноморського Союзу (інтеграції країн Міжмор'я Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону, а також країн Центральної та Східної Європи) задля протидії Євразійському імперіалізму та франко-німецькому домінуванню в Європі.

Низка статей на цю тематику, була оприлюднена у всеукраїнських виданнях: "Українське слово", "Влада і політика", "Президентський вісник" (пізніші публікації в обласній газеті "Вільне слово").

З огляду на те, що статті зорієнтовані, переважно, на українського читача, акцент робився на потенційних амбіціях гіпотетичного регіонального лідерства України в регіоні. Ці амбіції могли б бути обгрунтованими, якби був подоланий внутрішній цивілізаційний розкол між регіонами, котрі історично входили у склад Київської Русі, Великого князівства Литовського, а згодом і Речі Посполитої та історичним Диким Полем (Хозарією, Кримським Ханатом, а згодом так званою Новоросією).

Основною цільовою групою цієї популяризаційної кампанії я бачив широке коло політиків, політологів, журналістів, експертів і представників органів держуправління. Публікації в газетах Адміністрації Президента Кучми "Президентський вісник" та "Влада і Політика" дали вихід на широкі кола політиків та управлінців, а низка публікацій в "Українському слові" забезпечила вихід на політиків правого націонал-демократичного табору.

Варто зазначити, що після низки кольорових революцій на пострадянському просторі (в 2005 році) геополітичні ідеї, які я популяризував у своїх статтях втілилися у Міждержавному об'єднанні "Спільнота демократичного вибору", котре намагалося об'єднати країни Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону.

Лише недолугість політики Віктора Ющенка, котрий виявився неадекватним посаді президента, а також потужний вплив російських агентів впливу в Україні, заморозили (сподіваюсь тимчасово) реалізацію цього перспективного геополітичного проекту. Але на рівні потенційної ідеї він житиме довго. В українському суспільстві (зокрема в Центрі й на Заході України) існує потужна електоральна база (мінімум 51 відсоток активних виборців), котрі не сприймають відверто проросійський вектор південно-східної Партії регіонів. Не менша електоральна база тих, хто схиляється до ґедройцівської зовнішньої політики існує й у Польші.

Сьогодні геополітична ситуація в світі кардинально змінилася. Один із найвпливовіших гравців на світовій шахівниці - США, які раніше надзвичайно активно підтримували країни Центральної та Східної Європи, загрузли в Іраку та Афганістані. Водночас, вони переймаються проблемою Ірану і занепокоєні чимдалі більше зростаючою економічною потужністю Китаю, навколо якого згрупувалися країни Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Саме через це проблеми Центральносхідної Європи тимчасово відійшли для них на останній план.

Відтак, у 2008 році, вони були вимушені піти на "перезавантаження" відносин із Російською Федерацією, і проковтнули грубе порушення норм міжнародного права, коли РФ в піку всьому світові визнала "незалежність" Абхазії та Північної Осетії - невід'ємних частин суверенної Грузії.

У процесі "перезавантаження", на мою думку, Україна стала розмінною монетою, адже Росія отримала карт-бланш на пострадянському просторі, а США заручилися її підтримкою щодо Ірану. Думаю, у середньостроковій перспективі, США і НАТО намагатимуться розвалити ШОС і втягнути Росію у антикитайстький економічний і, можливо навіть, військовий союз.

Користаючись цим Росія шаленими темпами намагається використати своє обмежене в часі "вікно можливостей" задля того, щоб максимально прив'язати до себе (в ідеалі поглинути), в першу чергу, Україну, здійснити максимальне проникнення у країни Центральної та Східної Європи (в першу чергу Польщу, як ключову країну регіону), нейтралізувати регіон та зміцнити вісь Москва - Берлін - Париж. Це може кардинально змінити Євразійську архітектуру безпеки, про що вже давно мріє кремль.

Проте, як би там не було, а концепції та ідеї, висловлені в моїх публікаціях у період 1998 - 2005 років, будуть існувати як потенційна можливість для одних, і як можлива загроза для інших. Думаю, попри те, що насьогодні ці статті дещо втратили актуальність, вони не будуть байдужими для перших і для останніх. Для одних як шанс, для інших як ризик...

Я ж бажаю одного - аби здійснилася воля Бога, якого я щиро люблю усім серцем, усією душею та усім своїм розумінням... ;-))))

Постіндустріалізм і геополітичні технології

© "Президентський ВІСНИК". Громадсько-політичний тижневик. № 1, 26 червня – 2 липня 2000 року. ПОЛІТОЛОГІЯ

При використанні даних матеріалів посилання на газету обов'язкове.Матеріали, що надруковано у газеті "Президентський ВІСНИК" є власністю видавця. Вони захищені авторськими правами та не можуть бути використані без письмового дозволу видавця.

Динаміка сьогодення вимагає кардинальної зміни механізмів управління економікою та державою. Суспільний проґрес виходить на нову фазу розвитку. Технократична цивілізація переходить в інформаційну.


Світ стрімко змінюється. Ті, хто діятиме у нових умовах з точки зору вчорашнього дня, програватимуть. Необхідно сприймати процеси, які відбуваються навколо, з позицій стратегічного планування, моделювання майбутнього та активного впливу на зовнішній світ.

Ґлобалізація, прискорений зріст транснаціональних кампаній загрожує державам новітньою формою імперіалізму. Інформаційний простір, ставши носієм вестернізації, нав’язує суспільству цінності і світогляд суб’єктів ґлобалізації. Світоглядний наступ англо-американського світу зумовлює і експансію іноземного капіталу. Фільтрація інформації, сконцентрованої переважно в англомовному світі, призводить до того, що посткомуністичні країни відсуваються від рівноправного обміну інформацією і стають об’єктами масованої псевдокультурної експансії, яка рекламує іноземний бізнес і спосіб життя. Це призводить до того, що національні товаровиробники не мають змоги заявити про себе не тільки на світовому, а дедалі більше, й на внутрішніх ринках. У світі політики та економіки діють жорстокі правила конкуренції.

Але за нинішніх умов, як це і не парадоксально, Україна має шанс.

Україна між НАТО і Росією


Всеукраїнський тижневик «Влада і політика»,

ГЕОПОЛІТИКА, Архів №1, 21 січня 2000 року
Громадсько-політичний тижневик «Влада і політика». Свідоцтво реєстрації КВ № 3973 від 6 січня 200 року. Видавець: Міжнародний громадсько-політичний журнал «ПРЕЗИДЕНТ».

© Володимир ІЩУК

Операція НАТО у Югославії засвітила наявність кризи правових і договірних за­сад в системі післявоєнних міжнародних відносин. Супе­речності між такими поняття­ми, як захист прав людини і в той же час принцип невтручан­ня у внутрішні справи, а також право націй на самовизначення й одночасно недоторканість державних кордонів створюють благодатний грунт для вико­ристання політики подвійних стандартів.


Все чіткіше окреслюється тенденція Євроатлантичних структур, схильна до впливу на політичні процеси із позиції си­ли. Це доводять військові опе­рації США і НАТО у Югославії та Перській затоці. Розширен­ня Північно-Атлантичного Альянсу за рахунок країн ко­лишнього Варшавського дого­вору показує жорстку і вперту експансіоністську політику західного блоку.

Москва, роздратована між­народними поразками, не ба­жає миритися із втратою стату­су наддержави. Вона не має достатньої міці для реалізації власних геостратегічних амбі­цій, але й не хоче погодитися із нав’язаним ій сценарієм перетворення у звичайну державу.

Україна як суб’єкт трансформацій у Євразії

Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик «Українське слово»,

Архів, Число 10 (2958) Київ-Париж, 11 березня 1999 року, ГЕОПОЛІТИКА,
Газета заснована в Парижі у 1933 році. Засновник в Україні: Фундація ім. О.Ольжича. Реєстрація Державного комітету України у справах видавництв і поліграфії та книгорозповсюдження. Серія КВ, № 126

© Володимир ІЩУК

Сьогодні Україна переживає управ­лінську, економічну, політичну та сві­тоглядну кризу. Внаслідок цивілізацінного конфлікту кризові процеси затягнулися. Тому на сьогодні впро­вадження в життя якоїсь послідовної зовнішньополітичної стратегії не мо­же стати реальністю. Але в той же час необхідно працювати над ство­ренням власної геополітичної кон­цепції.

Україна не мас цілісної зовнішньополі­тичної стратегії у суміжних з нею регіо­нах. Але конкурентна боротьба за шляхи транспортування енергоносіїв вимагає оперативного реагування і створення моделей ситуаційного впливу на події. У цьому контексті пріоритетним має стати проведення жорсткої зовнішньополітичної лінії, спрямованої на захист націо­нальних інтересів України. Необхідно прагнути до створення потужного блоку країн між трьома морями — Балтійським, Чорним і Каспійським.

Із зруйнуванням біполярної рівноваги у світі відбулися відчутні геополітичні трансформації.

На межі цивілізацій

Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик «Українське слово»,

Архів, Число 10 (2958) Київ-Париж, 11 березня 1999 року, ГЕОПОЛІТИКА,
Газета заснована в Парижі у 1933 році. Засновник в Україні: Фундація ім. О.Ольжича. Реєстрація Державного комітету України у справах видавництв і поліграфії та книгорозповсюдження Серія КВ, № 126

© Володимир ІЩУК

Розташована на межі трьох світів, трьох релігій і культур: православ'я, католицизму та ісламу, Україна на порозі третього тисячоліття болісно шукає свій шлях.

На початку століття лише кіль­ка імперій вершили долі світової цивілізації. XX століття стало пе­ріодом розпаду Імперій та утво­рення національних держав. У числі останніх відбутися дезін­теграція Радянського Союзу. Внаслідок цього на політичній карті світу з'явилася Україна.

Відомий американський полі­толог Збігнев Бжезинський наз­вав появу незалежної України однією із найвідчутніших геополітичних подій століття. Він вва­жає, що без незалежної України Росія не зможе відродитися як імперія з агресивною, експансіоністською політикою.

Наприкінці століття Москва програла холодну війну, втра­тила контроль над східною Європою і республіками СРСР. Об'єд­нана Німеччина стала одним із центрів тяжіння для країн Цент­ральної та Східної Європи. Про­тистояння біполярного світу зникло. Ні Москва, ні Вашингтон уже не відіграють колишньої ролі на європейському континенті. Відбувається перерозподіл сфер впливу в Європі.